— Іноді мені це потрібно. Писати свої думки отак, українською. Але я чудово розумію, що ніколи не стану міркувати цією мовою. Адже я сімнадцять років живу у місті, де навколо усі розмовляють російською. Лише іноді де-не-де можна почути українську.
Але я це до чого. Те, як нас навчають у школі ніколи не залишиться у голові, якщо я сама не буду якось проявляти зацікавленість. Наші уроки мови - це смішно. Зараз я прочла стільки української літератури, скільки не читала за весь час навчання. Словниковий запас поповнився, але якщо я не буду його використовувати - все це зникне раніш, ніж я здам ЗНО.
Дякую за увагу.